Бойові мистецтва - виховання молоді
В загальному розумінні тренування в "Гросслідері" розглядається як спортивний напрям змішаних єдиноборств (ММА), де дозволені всі прийоми, повноконтактна версія змішаних бойових мистецтв, набір навичок для перемоги над суперником в змаганнях. Філософське розуміння бойових мистецтв значно ширше, ніж просто спортивної гімнастики. Першочерговим завданням "Гросслідер", є виховання людини духовної, створення багатого внутрішнього світу. Тільки через досягнення внутрішньої гармонії людина може направити свою життєву енергію на досягнення поставленої мети.
У першу чергу спортсмен вчиться керувати собою, своїми емоціями і бажаннями, намірами і вчинками. Такий спортсмен може розглядатися як воїн, він завжди несе відповідальність за свої рішення і дії. Нетерпіння, пошук легких шляхів, досягнення мети все одно яким способом, не властиві воїнові. Перша і найважча перемога, яку повинен одержати майбутній воїн - перемога над самим собою. Багато в чому це перемога над власною лінню і слабостями. Фізична сила не є основною характеристикою воїна, вік і стан здоров'я не владні над його духовним станом, йому не чуже почуття страху, однак він володіє здатністю направляти це почуття в потрібне русло, мобілізувати всі ресурси свого тіла для вирішення поставленого завдання, він у першу чергу аналізує необхідність застосування сили, а потім розглядає спосіб її застосування. Реалістична оцінка своїх можливостей, які значно вищі за можливості середньої людини, дозволяють йому холоднокровно оцінювати ситуацію і приймати правильні рішення в критичних ситуаціях. Уміння використовувати грубу силу переплітається з прагненням уникати її застосування.
Спортсмен вміє використовувати будь-яку ситуацію в своїх цілях і виходити з поєдинку переможцем навіть у програшних ситуаціях. Будь-яка поразка для нього є великою травмою, але одночасно є ще одним кроком до своєї мети - набуття досвіду, оцінці противника. Не дивлячись на необов'язкову фізичну перевагу над суперником, для перемоги він, як воїн, не може бути слабким. Якщо воїн краще за свого супротивника в одній з декількох складових: силі, умінні, хитрості, спритності, витривалості, і, нарешті, просто бажання перемогти, він може набути перемогу.
Все життя спортсмена складається з боротьби і самовдосконалення. Спортсмен, як воїн - це тип особистості, спосіб життя, спосіб взаємодії з навколишньою реальністю. Така людина не обов'язково повинна займатися єдиноборствами, але саме серед людей, які займаються бойовими мистецтвами, найчастіше можна зустріти такий тип особистості, тому що бойовий спорт сприяє розвитку якостей, притаманних воїну.
Навчити людини виконувати технічні елементи значно легше, ніж прищепити йому нові особистісні вольові якості. Тому завжди шлях вивчення бойового мистецтва, мистецтва військового духу, лежить через довгий процес, який супроводжує навчання. За цей період Учитель повинен визначити здібності та генетичну схильність учня. Морально-вольові загартування й виховання духу спортсмена-воїна, так необхідного для досягнення перемог у принципових безкомпромісних поєдинках.
Природно, перші заняття це організаційні та загальнорозвиваючі, але трохи пізніше у виховання новачка включається вся система жорсткої підготовки і дисципліни, і на тренуваннях через великі навантаження і випробування, в буквальному сенсі народжується новий характер і загартовується дух навіть у тих, хто в собі цього не підозрював, заняття проводяться в умовах великих навантажень, після таких занять дехто може не витримати і піти, але природним відбором залишаються учні, дійсно готові займатися бойовим мистецтвом. Однак, це не означає, що групу, яка залишилася, відразу варто навчати техніці двобою. Подальше виховання проходить шляхом прищеплення понять етикету, духовного розвитку, вивчення моралі воїна - правил спортивного кодексу. Тільки коли вчитель вважає духовний розвиток учня достатнім для того, щоб він не був небезпечний для суспільства, починається навчання ефективним прийомам, застосування яких, може стати небезпечним.
Сама по собі техніка не може бути поганою або хорошою, вона є лише способом досягнення перемоги над суперником, а ймовірність досягнення цієї мети прямо залежить від майстерності володіння цією технікою. Майстерності володіння технікою недостатньо для перемоги, це тільки одна сторона досвіду спортсмена. Для ефективного застосування техніки необхідний бойовий дух, який закладений в бойовому мистецтві, бажання перемоги - непереборна воля до перемоги, вміння приймати рішення в складних нестандартних умовах. Такі навички приходять тільки з досвідом. Завдання Вчителя (Тренера) відчувати психологічний стан учня і непомітно для нього ставити завдання на межі, або навіть за межами його можливостей, вміючи допомогти в подоланні труднощів на шляху досягнення таких цілей.
Головне, чого Учитель повинен навчити учня - умінню ставити цілі і досягати їх. Це вміння приходить разом з формуванням світогляду і вихованням в учні духу воїна. Не кожен учень може стати воїном, багато в чому це залежить від психологічного стану та цілеспрямованості.
Спортсмен, як воїн ніколи не задоволений собою і своїми досягненнями, він ніколи не скаже про себе, що він "Натоящій Воїн". Він надзвичайно чутливий до болю інших людей, бо знає, що таке біль, з глибокою повагою ставиться до своєї матері і батькові, поважає людей похилого віку і щиро любить дітей. Він, справжній джентльмен у стосунках з жінкою, ніколи не скривдить і не принизить її. Характер спортсмена-воїна не дозволяє йому ображати і нешанобливо висловлюватися про свій клуб, рідне місці тренувань, зал, з якого він вийшов. І головне, що характерно - він не зраджує, бо вихований на традиціях воїнської честі, де б він не був, залишається вірним своєму Вчителеві!
|
